У першій половині XVII століття кава, що вже стала популярною на Сході, залишалася в Європі екзотичним напоєм нарівні з цукром, какао та чаєм. Мало хто міг дозволити собі купити кавові зерна — та й мало хто хотів. У Європу кава поставлялася гуртом через Олександрію, куди її доставляли верблюжими караванами із Суеца. А в Суец зерна потрапляли морем із єменського порту Моха.
Європейці спочатку не знали, як ставитись до нового напою. У 1610 році британський поет сер Джордж Сандіс, подорожуючи Сходом, описав, як турки проводять час за чашкою кави, «чорної як сажа, і на смак не краще». Однак він зазначив, що напій «сприяє травленню та дарує бадьорість».
З часом європейці все більше цінували каву. За легендою, Папа Римський Климент VIII, скуштувавши його на вимогу священиків, які хотіли заборонити напій, вигукнув: «Чому пити цей сатанинський напій такий смачний! Ми обдуримо сатану, охрестимо його і зробимо істинно християнським напоєм».
Спочатку кава використовувалася переважно в медичних цілях і була доступна лише заможним людям. Проте вже до 1650-х років каву продавали вуличні торговці в Італії поряд із лимонадом, шоколадом та лікерами. У 1683 році у Венеції відкрилася перша кав'ярня, названа просто caffè, і незабаром стала синонімом живого спілкування, відпочинку та смачної їжі.
У 1734 році в монастирі «Фратті Мінімі» в Неаполі вперше скуштував каву Карл Бурбон — король Неаполя, Сицилії та надалі Іспанії. Зачарований напоєм, він заявив, що кава «зміцнює тіло та дух».
Французи, які згодом стали затятими шанувальниками кави, спочатку відставали від англійців та італійців за кількістю кав'ярень. 1669 року турецький посол Соліман Ага влаштував у Парижі ефектну презентацію кави — у турецьких халатах і на подушках, без стільців. Але все ж таки це була екзотика.
Французькі лікарі насторожено ставилися до напою. У 1679 році в Марселі заявили, що вона «відучує людей від задоволення вином», потім — що вона викликає «виснаження та імпотенцію». Але вже в 1696 лікарі рекомендують кавові клізми, стверджуючи, що вони «освіжають колір обличчя».
Ситуація змінилася 1689 року, коли італійський емігрант Франсуа Прокоп відкрив у Парижі легендарне кафе Café de Procope. Тут почали збиратися інтелектуали: актори, письменники, драматурги та філософи. Серед гостей були Вольтер, Руссо, Дідро та навіть Бенджамін Франклін.
Кава стала невід'ємною частиною міської культури, а також дала початок ворожіння на кавовій гущі.
Історик Жуль Мішле називав каву «великою революцією», яка «змінила людський темперамент» і витіснила винні корчми, де колись буянила молодь. Кава зменшила вживання алкоголю і стала двигуном прогресивної думки.
Кава потрапила до Австрії за дуже драматичних обставин. У 1683 році, коли турки брали в облогу Відень, польські війська прийшли на допомогу після того, як гонець Юрій Кульчицький прорвався через ворожі лінії. Після перемоги османські війська бігли, залишивши по собі мішки з кавовими зернами. Не розуміючи їхньої цінності, австрійці вирішили спалити їх як корм для верблюдів. Кульчицький, впізнавши кавовий аромат, завадив цьому, забрав зерна і відкрив першу віденську кав'ярню — «Синю пляшку».
Це кафе започаткувало традиції приготування кави по-віденськи: міцного солодкого напою з додаванням молока.
Протягом кількох десятиліть кава підтримувала інтелектуальне життя Відня. На відміну від галасливих пивних, затишні кафе були місцем для живого спілкування та роботи письменників та газетників.
Французи одними з перших почали заварювати каву не по-турецьки. Вже 1710 року вони заливали окропом мішечок з меленими зернами — прототип сучасних чалд та фільтр-пакетів. Тоді ж з'явилася кава з молоком, яку маркіза де Севіньє називала «найпрекраснішою річчю у світі». Особливо вона полюбилася французам на сніданок.
Отак Європа поступово здавалася цьому дивовижному напою, кожна країна — на своїх умовах. Попереду була Німеччина, Британія та скандинавські країни. Але це вже зовсім інша історія.
Кавовий експерт Ян Берстен стверджує, що традиції приготування кави пов'язані з переносимістю лактози. У Північній Європі, де молоко вживали частіше, прижилися фільтр-кава та капучино. А в країнах Середземномор'я, де лактозу переносили гірше, пили чорну каву з цукром та прянощами.
Хочеться спробувати справжній смак кави, яка надихала королів, філософів та поетів? Зверніть увагу на наші бленди 100% арабіки та купажі для еспресо з молоком:
- Tayemna Arabica Pure із витонченим горіхово-карамельним смаком;
- насичений Mokate Delicato з ніжною кислинкою та фруктово-квітковим ароматом;
- Tayemna Supremo із шоколадно-карамельними нотами;
- Marila Cafe Crema Espresso з легкою ноткою шоколаду та квітковим ароматом;
- Mokate ESPRESSO з глибоким смаком та тютюновим ароматом.
Замовляйте якісну зернову каву та насолоджуйтесь улюбленими еспресо, фільтром чи капучино щодня!